Історія: Історія
Білої Церкви
Територія Білоцерківщини
починає залюднюватися в глибоку давнину, ще в
епоху палеоліту, і особливо інтенсивно - після
найбільшого в Європі так званого дніпровського
зледеніння, датованого приблизно 240 тис. років
тому.
Свідчення тому-знайдені археологами на
Білоцерківщині наконечники списів, гарпуни,
кам'яні знаряддя, різці для обробки дерева та
кісток, скребки, приколки, голки для пошиття
одягу зі шкір убитих тварин.
Стоянки первісної людини епохи пізнього
палеоліту в нашій зоні виявлені на території
дендропарку "Олександрія", поблизу Фастова
та Радомишля. В цей час людина стала дедалі менше
залежати від природних умов і згодом перейшла до
родового ладу. Виникли за-чатки мистецтва, про що
свідчать зображення тварин на стінах печер,
різьба по кості, виготовлення утилітарних
прикрас.
3 появою на початку VIII от. до н.е. в степах
Причорномор'я кочових іраномовних племен
кіммерійців*, пізніше скіфів носії ЧорноліськоЇ
культури**, змушені були споруджувати вздовж
південної окраїни Лісостепу укріплення -
городища. Деякі з цих городищ були неве-ликі і
могли служити як охорона однієї оселі, тобто
бу-ли замком "нарочитого (державного) мужа",
інші ж зай-мали чималу територію і могли вміщати
велику кількість оборонців. Білоцерківське
городище мало насамперед оборонне значення. Воно
захищало прикордоння від наскоків сте-пових орд.
Городища були передовими базами колоніза-ції.
Саме з крайньою лінією городищ пов'язана межа, до
якої вона доходила. Коли ж ці межі просувались на
пів-день, у степову смугу, то споруджувались нові
укріп-лення. Деякі городища, розташування яких
було особливо вигідним, ставали центрами
торгівлі, стягуючи до себе населення. Саме до
таких належить і наше городище. Ве-лике значення
при цьому мало розташування його на річ-ці Рось.
Воно було осередком всього племені, тут стар-шина
проводила ради, віча. Саме в цю пору
розпочинається більш як двохтисячолітнє
протистояння землеробів Лісостепу кочівникам
Степу. (продовження
далі)
Украинская
баннерная сеть
Заснована в 1032 році на високому скелястому
березі Росі Ярославом Мудрим,, городище - фортеця
Юр'їв стає одним з південних форпостів, які
протистояли нападам кочівників. Назва городища
походить від християнського імені Ярослава -
Юрій, або Георгій, звідси в окремих джерелах -
Георгів, Гюргев, Юргев, Юр'єв. Тут жило змішане
населення: поряд з полоненими ляхами, яких саджав
тут Ярослав, поселялись руські вихідці і мирні
кочівники, берендеї, навіть печеніги, які
рятувались від половців і примкнули до
Руськоїземлі (Київ з прилег-лими територіями,
включаючи й Білоцерківщину ) для боротьби з ними.
Ці мирні інородці вели напівкочовий спосіб
життя: літом вони бродили сусідніми степами із
своїми стадами і вежами (шатрами або кибитками), а
зимою чи на час небезпеки ховалися у свої
укріплені ста-новища і городища по Росі, в тому
числі і в Юр'їв. Жи-телі Руської землі на відміну
від диких половців звали їх "своїми
поганими".
Серцем міста була Замкова гора-дитинець міста,
який не стільки виробляв, скільки споживав
ремісничі і сільськогосподарські вироби. Жителі
міста мали постій-ні ділянки і забудови протягом
XI-XIII ст. Знайдено фундамент єпископського храму в
північній частині дитинця. Від храму розміром не
менше як 18Х12 метрів абсида.
Під час походу Тугоркана 1095 р. було спалене наше
місто. Ціле літо половці простояли під стінами
Юр'єва. Юр'ївці спочатку витримували облогу, а
потім вирішили покинути місто і на чолі з
єпископом пішли до Києва. "В се ж льто придоша
половць ко Гюрьгеву... Гюр-гевцьі же вьібьгоша й
придоша к Києву... а Гюргевь заж-гоша половце
тощь". 18 Святополк був такий пригнічений
невдачами, що запросив миру в половців і взяв за
жінку дочку половецького хана.
Протягом XII ст. Юр'їв брав найактивнішу участь у (
боротьбі з половцями. Городище буде зруйноване
ще в ] 1155 році, але саме в другій половині XII ст. під
стіна-I ми Юр'єва половці двічі зазнали нищівних
поразок. У 1240 році орди Батия ураганом промчали
по Київській землі. Городище Юр'їв було розорене
дотла; Але вжиття на Пороссі не припинялося.
Після відходу ворога на захід сюди почали
вертатися люди: Уже в 1300 році Юр'їв значився в
списку городів київських. Після змін, що виникли
в ході створення Чорноклобуцького союзу (1146 р.),
Юр'їв втратив роль адміністративного та
ідео-логічного центру краю. Адміністративним
центром став Торчеськ, але в часи нового
відродження городище повертає чільну роль серед
міст краю.
Підтвердженням факту, що саме Юр'їв - історичний
попередник Білої Церкви і що білокам'яні
руїни-за-лишки юр'ївського храму, можуть бути
дослідження Б. С. Бутника-Сіверського. Нині
знайдено план руїн ве-ликого храму, який стояв на
Замковій горі за нинішнім краєзнавчим музеєм.23
Отже, поява назви міста Біла Церква нерозривно
по-в'язана з кольором архітектурної будови, яка
не зазнава-ла знищення в періоди його
спустошення-білокам'я-ної церкви. Є всі підстави
вважати, що впродовж давньо-руської історії
існував град Біла Церква (Юр'їв), який відіграв
роль сторожової фортеці, захисного городища на
південно-західних рубежах Київської землі і який
дав життя новій Білій Церкві. Однак викладене
вище є лише передісторією Білої Церкви. У
широкому розумінні слова . "місто" Біла
Церква як адміністративний центр, центр ремесла
і торгівлі безперечно формується трохи
пізні-ше-у XIV-XVIII ст.
|
[
